Тема 14. Російський балет: магія добра та краси

Те, що називають натхненням,є не що інше,

як поєднання праці та волі, наслідок великої

інтелектуальної і фізичної напруги,

насиченої любов"ю.

Галина Уланова

Статуетка - зменшена копія
пам"ятника Галині Улановій
у Стокгольмі

  

   Історія світового балету зберегла багато легендарних імен. У Стокгольмі, столиці Швеції, споруджено пам"ятник. У бронзовій скульптурі втілено образ видатної російської балерини Галини Уланової.

     У Росії балет набув поширення у XVIII ст. Тут упродовж тривалого часу працював один із представників французької школи класичного танцю Шарль Дідло. На петербузькій сцені він поставив чимало балетних вистав,у яких виступала Авдотья Істоміна.

Авдотья Істоміна

     Становлення російської школи класичного танцю у ХІХ ст. пов"язане з діяльністю талановитого балет майстера Маріуса Петіпа , який поставив понад 60 балетів,зокрема з музикою Петра Чайковського (1840-1893) - автора трьох знаменитих балетів : "Лебедине озеро" , "Спляча красуня" , "Лускунчик".

   

Портрет Петра Чайковського

П. Чайковський надав балетній музиці глибинного психологічного змісту, використавши в ній принципи симфонічного розвитку. Він вважав, що балет здатний виражати складні почуття, велич душі людини. Співтворчість композитора з балетмайстром М. Петіпа збагатила танцювальну лексику, утвердила нове розуміння балетної драматургії.

      Зіркою першої величини в російській трупі С. Дягілева стала балерина Анна Павлова (1881-1931) . До неї  у балеті панував віртуозний блиск, культ танцювальної техніки. Анна Павлова створила еталонні образи високої духовності, краси, щирості. осмисленності кожного жесту, пози, руху. Серед них - "Лебідь" К. Сен- Санса, "Вальс" із "Шопеніани". Гастролі росфйської балерини на всіх континентах забезпечили Анні Павловій грандіозний успіх. Вона стала легендою балетного мистецтва.

Анна Павлова

Сцена із "Ромео і Джульєтта"  (С. Прокоф"єв)

  

   Славу російського балету на світовій музично- театральній арені закріпив вихованець Петербузької школи - Сергій Прокоф"єв (1891-1953). Вершиною творчості композитора вважають балет-трагедію "Ромео і Джульєтта" , який завдяки новаторській трактовці хореографії, розвитку став геніальним втіленням шекспірівських глибоко психологічних образів, загальнолюдських конфліктів. Він розпочинає експериментальний пошук нової музичної і пластичної мови, драматургічних і оркестрових засобів.

     Музику балету пронизують домінантні мелодичні лінії - лейттеми, які пов"язують низку образів - портретів в єдине ціле. Стрімка і польотна тема Джульєтти - дівчинки, мрійливо - задумлива і сумна - Ромео, ексцентрична і життєрадісна - Меркуціо, суворохоральна - патера Лоренцо, трагічно-загрозлива - тема ворожнечі родин Монтеккі й Капулетті. У низці хореографічних образів неначе оживає дух епохи Відродження!

     

     Незабутні прокоф"євські образи Джульєтти і Попелюшки втілила Галина Уланова. Актриса збагатила традиції лірико-романтичного танцю Анни Павлової, сповнила характеристики хореографічних героїв психологізмом, особливою поетичністю, багатою гамою емоційних нюансів. Героїням Г. Уланової  притаманні зовнішня скромність і водночас внутрішня дешувна сила.

Сцена з балету "Лускунчик"

Пабло Пікассо. Балерини

Славу своїх видатних попередників гідно продовжили представники російської балетної школи наступних поколінь. Незабутні образи , створені Майєю Плісецькою, Катериною Максимовою, Володимиром Васильєвим, Уляною Лопаткіною, Діаною Вишневою, Миколою Цискарідзе та багатьма іншими сучасними солістами російських театрів опери і балету, викликають справжнє захоплення глядачів. Значний внесок у розвиток хореографічного мистецтва належить балетмайстерам Леоніду Лавровському, Вахтангу Чабукіані, Юрію Григоровичу  та ін. Нині російський балет відомий у всьому світі, жодна країна не може зрівнятись з ним у цій мистецькій царині.